1. У загальних положеннях Закону надано визначення термінів корупції та корупційного правопорушення, а також таких понять як неправомірна вигода, конфлікт інтересів, безпосереднє підпорядкування, близькі особи, члени сім'ї.
Слід звернути увагу, що нове антикорупційне законодавство не передбачає термінів, які були у старому законодавстві, а саме: корупційні діяння, ознаки корупції, корупційні злочини, адміністративні корупційні правопорушення тощо.
Всі ці поняття наразі охоплюються терміном корупційне правопорушення, під якими законодавець розуміє умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
2. Статтею 4 Закону значно розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.
До речі, до суб’єктів тепер прямо віднесено посадових та службових осіб органів прокуратури.
3. Статтею 5 Закону визначено суб’єктів, які здійснюють щодо запобігання і протидії корупції. Цією статтею також передбачено, що координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює Спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України.
Вперше Законом передбачені спеціально уповноважені суб’єкти, які здійснюватимуть у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. До них віднесено органи прокуратури, спец підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС, податковою міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Уперше антикорупційним законодавством передбачено, що координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Цією ж статтею до суб’єктів, що беруть участь у запобіганні та виявленні корупції, віднесено уповноважені підрозділи органів державної влади, а також підприємства, установи і організації.
4. Статтею 6 Закону чітко виписані обмеження щодо використання службового становища, а статтею 7 – обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
5. За приписами статті 8 особам, уповноваженим на використання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що правоохоронні органи вперше почнуть займатися виявленням фактів такого роду обмежень.
6. Стаття 9 встановлює обмеження для певного кола службових осіб щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб.
7. Стаття 10 забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави, протягом року після звільнення з посади працювати у певних сферах, розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
8. Статтею 11 запроваджено спеціальні перевірки щодо осіб, які претендують на заняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та регламентує порядок і строки її проведення.
9. Статтею 12 передбачено нові умови щорічного декларування майна, доходів та видатків службових осіб. Слід мати на увазі, що форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру затверджено самим Законом.
10. Необхідності детально зупинятися на нормах Закону, які врегульовують питання поведінки службових осіб, урегулювання конфлікту інтересів, а також проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (статті 13-15), не вбачається.
11. Дуже чутливою, у тому числі для органів прокуратури і всієї правоохоронної системи, буде встановлена статтею 17 Закону заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
12. Необхідно звернути увагу на статті 18 та 19 Закону, якими надано дуже широкі права громад кості зі здійснення контролю за станом боротьби з корупцією та необхідності інформування її про результати такої боротьби.
Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції стаття 19 Закону зобов’язує спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
13. Стаття 22 Закону тепер конкретно встановлює механізм, порядок і особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
14. Окремим розділом Закону (V) конкретизовано порядок усунення наслідків корупційних правопорушень.
15. Згідно статті 29 нагляд за додержанням антикорупційного законодавства покладається на Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів (до цього – на уповноважених ним прокурорів). Слід зазначити, що вимоги Закону щодо спеціальних перевірок при прийнятті на роботу, а також особливостей декларування майна та заходів (статті 11, 12) набирають чинності з 1 січня 2012 року.
16. Слід зазначити, що вимоги Закону щодо спеціальних перевірок при прийнятті на роботу, а також особливостей декларування майна та заходів (статті 11, 12) набирають чинності з 1 січня 2012 року.
_03_03.png)
